Професія, яка змінить світ на краще

Багато людей не стають астронавтами чи кінозірками, фотографами рідкісних тварин чи археологами. І навіть не мають чогось, про що так мріяли в дитинстві. Але ми дорослішаємо і починаємо все менше і менше віддаватися мріям. Ми намагаємося знайти краще з того, що пропонує нам життя, намагаючись віднайти хоч щось від своєї дитячої мрії. Але ніколи не варто їх полишати…Люди, котрі так і не стали астронавтами, можуть милуватися зоряним небом, допомагати рятувати тварин та фотографувати задля задоволення власного рідкісного кота…Але, коли життя вступає у свої права, усі наші дитячі мрії позбавляються позолоти. І наступають сірі будні…

Перед кожним із нас постає питання щодо вибору професії. Але що обрати? Адже цей вибір є одним з найголовніших, від якого залежатиме подальший шлях. Як же страшно помилитися у виборі стежини!  До того ж, хотілося б, щоб цей вибір приносив користь не лише собі, але й суспільству. Щоб життя не пройшло марно,  залишити після себе слід на землі. Кому не хотілося б, щоб хоч хтось пам’ятав про нього та згадував “незлим тихим словом”? Думаю, кожному. Значний вплив на це мають батьки, які бажаючи кращого майбутнього для своєї дитини, просто нав’язують власну думку. І цим знищують ті дитячі мрії. Є вірогідність, що воно себе виправдає, але на це знадобиться немало років самопізнання та самовдосконалення. Для багатьох робота – це життя. Тому, на мою думку, головне – отримувати задоволення від роботи, якщо ні, то це буде не життя, а існування.

Особисто для мене – це професія художника. З дитинства я мріяла про це, хай навіть інколи було складно; часто не спала, малюючи чергову картину на конкурс. Проте воно було того варте. Інколи важливо передати власні почуття, емоції. Намагаєшся донести це оточуючим, але вони не чують. В такому випадку всі ті переживання втілюються у витвори мистецтва.

Говорять, що краса врятує світ. А художник – це творець, душі якого притаманні особливі риси, здатні розпізнавати прекрасне в усьому, завдяки яким він бачить те,чого інші не помічають і переносить все це на полотно. Доносить навіть до найхолодніших сердець любов до прекрасного, викликаючи різні хвилюючі емоції, які не можна виразити словами.  Він відкриває нескінченне вікно для наших голодних душ, звертається до почуттів та емоцій. Передає власний емоційний стан, розкриває природу людини, відображає дійсність в художніх образах. Таким способом митець сприймає світ, і показує його таким, як він його бачить,звертаючись до всього світу. А крім того дає можливість пізнати свій зв’язок зі Всесвітом.

Олесь Гончар писав: “Мистецтво – це невигубний слід людства, його злети, його верхогір’я, на яких панує дух перемоги над смертю, дух незнищенності…” Я повною мірою з ним погоджуюсь. Мистецтво – це універсальна мова, яку зрозуміє будь-хто. Воно випромінює якусь містичну енергію, яка викликає дивні почуття. Змушує нас замислюватись над такими речами, які раніше і в голову не приходили. Кардинально змінює наше світосприйняття.

В різні історичні періоди мистецтвом захоплювалися та його цінували. А головне – воно доступне для кожного. На звичайному аркуші паперу можна передати те, що так складно виразити словами. В кожен мазок пензля митець вкладає часточку власної душі. Але разом з цим викриває темні сторони життя, змальовує його швидкоплинність та банальність. Дякуючи його праці, будь-який охочий має змогу поринути у чарівний світ, іншу реальність, створену художником. Висловлення візуальними засобами емоцій, ідей. Таїнство створення нового “всесвіту”. Людина, яка хоч раз переживала ці відчуття, уже не зможе жити без них.

І хто сказав, що “будь-яке мистецтво абсолютно марне.” Мені здається, що навпаки бути художником – це одне з найскладніших завдань. Він може дати поштовх до пізнання себе, до зміни духовних цінностей, а отже і світу. Але що ж становлять духовні цінності народу? У кожного вони різні, але є духовні ідеали, до яких усі прагнуть. Порівняно з минулими десятиріччями, зараз вони уже не ті. Люди змінились, а отже і світ. Запанували ненависть та зневага. А ті життєві цінності, які вважалися ключем до щасливого життя відійшли на задній план. І саме художник має змогу достукатись до людських сердець і посприяти зміні людства на краще.

Отже, при виборі майбутньої професії не варто дивитися на престижність чи то популярність роботи у певній сфері. Потрібно завжди опиратися на власні вміння і обирати відповідно до цього. Керуватися не лише бажаннями, але й можливостями, схильністю до обраного фаху. Адже він цього, фактично, залежатиме наше подальше життя. Лише в даному випадку робота принесе користь світу та допоможе змінити його на краще…